Багаторічна трав'яниста рослина висотою 30—70 див. Вік женьшеня може досягати 100 років. Особливий інтерес представляє корінь, який по своєму вигляду нагадує фігуру людини. Він м'ясистий, довгастий, жовтуватого або білуватого кольору, має власне корінь і шийку. Розміри шийки залежать від віку рослини. Довжина кореня 20—30 см, діаметр 2—3 див. Від кореня відходять декілька розгалужень. Стебло прямої, одіночний, тонкий. Листя вщент пальчато-пятіраздельниє, длінночерешковиє, зібрані в мутовку на верхівці стебла. Квітки дрібні, непоказні, з білим віночком і зеленою чашкою, зібрані в суцвіття у вигляді простої парасольки. Плід — ниркоподібна м'ясиста соковита яскраво-червона ягода з твердим насінням. Квітне в липні, плоди дозрівають в серпні-вересні.

Поширений в дикому вигляді на півдні Хабаровського краю, в Приморському краю, а також в Кореї, Китаї, Маньчжурії. Культивується в Росії, Японії, Кореї, Китаї. Росте в невинних хвойних і широколистих лісах по сусідству з корейським кедром.
Використовують коріння рослини на 5—6-му році зростання, збирають в період дозрівання ягід, в серпні-вересні.

Хімічний склад: трітерпеновиє сапоніни (панаксозіди А, В, С, D, Е). лінольовая, олеїнова, стеаринова, пальмітинова, аскорбінова кислоти, ефірне масло — панаксен, до складу якого входять сес-квітерпени; фітостеріни, фосфор, сіра, вітаміни В1, В2, мікроелементи Na, Ca, До, Р, Mg, Fe, Si, Al, Ba, Sr, Ti; слиз, крохмаль, дубильні, пектинові речовини, смоли, тростинний цукор; фізіологічно активні речовини панаксин, панаквілон; глікозид гинзенін.

Дія: тонізуюче, болезаспокійливе; стимулює діяльність кори великого мозку, підкіркові центри, тканинне дихання, окислювальні процеси, збільшує амплітуду серцевих скорочень, газообмін, регулює вуглеводний обмін, сприяє жовчовиділенню, зниженню цукру в крові (дія глікозиду гинзеніна), підвищує працездатність, функцію ендокринної системи, нормалізує артеріальний тиск. Л. Д. Тищенко (1980) спостерігав позитивний клінічний ефект від застосування женьшеня у хворих екземою і псоріазом. Призначення препаратів женьшеня цим хворим сприяло нормалізації функції кори надниркових.

У дерматології препарати женьшеня можна застосовувати при різних дерматозах — екземі, нейродерміті, шкірному свербінні, псоріазі, колагенозах, васкулітах, облисінні, червоному плоскому лишаї, епідермолізе і інших пузирчастих дерматозах, піодерміях, туберкульозі шкіри, для загоєння трофічних виразок.
Спосіб застосування: у нашій країні випускається 10 % спиртна настоянка, порошок і пігулки кореня женьшеня. Спиртну настоянку призначають по 15—25 крапель 3 рази на день до їжі протягом 30—40 днів. Порошок або пігулки — по 0,15—0,3 г 3 рази на день.