18:50 АНІС ЗВИЧАЙНИЙ — Anisum vulgare Gaertn. |
АНІС ЗВИЧАЙНИЙ —Anisum vulgare Gaertn. Сімейство зонтичні — Apiaceae (Umbellif erae) Однорічна трав'яниста рослина висотою 30—60 див. Стебло коротко опушене, прямій. Листя верхнє сидяче, трьохроздільне, з вузькими долями; ніжніє — цілісні, надрізано-зубчаті. Квітки дрібні, білі, зібрані в плоску складну парасольку. Плоди — двузерновки із специфічним запахом, на смак солодкувато-пряні. Квітне в червні-липні, дозріває в серпні. Аніс звичайний в дикому вигляді росте в Малій Азії, Греції. У нашій країні культивується для медичних і технічних цілей. З лікувальною метою використовують зрілі плоди. Хімічний склад: ефірні масла, до складу яких входять анетол, анісовий альдегід, анісовий кетон, анісова кислота, метілхавікол. У дерматології плоди анісу призначають всередину при екземі, шкірному свербінні, нейродерміті, коли дерматоз супроводжується захворюваннями травної системи. Спосіб застосування: 1 чайну ложку плодів анісу заварюють 1 стаканом кип'ятку, наполягають 20 мін, проціджують, приймають по 0,5 стакана 3—4 рази на день за півгодини до їжі; або анісове масло по 1—5 крапель на прийом. За даними А. П. Попова (1968), в народній медицині з плодів анісу і порошку білої чемериці готують ефективну мазь проти гнид і вош. Для цього порошок плодів анісу і чемериці білою змішують порівну, потім до 1 частини суміші додають 2 частини свинячого внутрішнього жиру. Мазь втирають у волосисту частину голови скляною паличкою, а не пальцями, оскільки чемериця отруйна, і стежать, щоб мазь не потрапила в очі. Кашку із звареного коріння анісу рекомендовано застосовувати у вигляді припарок на депігментірованниє ділянки шкіри при вітиліго (П. Чуролінов, 1979). |
|
|