Фітотерапія склеродермії
Склеродермія відноситься до полі етіологічним захворювань, в основі яких лежить дезорганізація сполучної тканини. Питання етіології і патогенезу склеродермії досить складні.
Одні дослідники (В. А. Насонова і співавт., 1972; Г. І. Яковлєва та співавт., 1975) вказують на вірусний ґенез склеродермії, інші - говорять про зв'язок її з туберкульозної інфекцією, гострими інфекційними захворюваннями (грип, пневмонію, на кір , малярією, ангіною), токсоплазмозом.
Ряд авторів (П. В. Кожевников, 1964; А. І. Нестеров, Я. А. Сігідіна, 1966) підкреслюють роль хронічної інфекції (хронічних тонзиліту, гаймориту, холециститу та ін.) у виникненні склеродермії. Е. М. Тареев (1965), СІ. Довжанський (1973) вважають, що інфекція є лише фактором, сенсибілізірующим організм, що готують або провокуючим склеродермічної процес у хворих. Провокуючим моментом у розвитку дерматозу можуть бути механічні, психічні травми, переохолодження, сонячна радіація, перегрів, вібрація, фізіотерапевтичні процедури, дія лікарських препаратів, особливо вакцин, сироваток, а також антибіотиків, сульфаніламідів, новокаїну. Ми у своїй практичній діяльності часто спостерігали виникнення склеродермії після профілактичних щеплень.
Є дані літератури про зв'язок склеродермії зі спадковими факторами (Ю. В. Мозолевський, К. В. Іванова, 1977; С. І. Довжанський, 1979). Проте М. М. Нікітіна (1980) на підставі клінічного аналізу не підтверджує великого впливу спадкових факторів на розвиток склеродермії у дітей. Тільки у 1,6% сімей були виявлені хворі склеродермією і у 16% - хворі ревматичними або алергічними захворюваннями. Але разом з тим проведені автором імунологічні дослідження свідчать про значення спадкових змін імунітету при склеродермії, зокрема - розвиток ауто імунних процесів пов'язано з генетично обумовленим порушенням імунологічного рівноваги - депресією клітинного імунітету, компенсаторним підвищенням гуморальної імунної відповіді, а також зміни антигенної зруйнованих клітин організму.
У результаті ауто агресії при даному дерматози страждає весь організм, але перш за все уражається сполучна тканина: колаген руйнується протеолітичними ферментами, страждає його синтез, що доведено біохімічними, радіоізотопними, електронно-мікроскопічними та імунологічними методами. Змінений колаген розцінюється імунною системою як антиген; в організмі розвиваються системні ауто імунні процеси. В даний час на підставі імунологічних та електронно-мікроскопічних досліджень встановлено, що вогнищева і системна склеродермія є варіантами одного захворювання, вогнищевий варіант склеродермії представляє абортивні або початкову форму системного процесу.
У патогенезі склеродермії має значення функціональний стан нервової та ендокринної системи (кори надниркових залоз, щитовидної, пара щитовидної залоз, тимуса).
Спостерігають і лікують хворих на системний склеродермією терапевти або педіатри. Дерматологи займаються питаннями лікування та профілактики обмежених форм склеродермії.
Приступаючи до лікування хворих склеродермією, лікар-дерматолог ретельно обстежує пацієнта у суміжних фахівців з метою виявлення супутніх захворювань, вогнищ інфекції, а якщо такі є, проводиться їх санація. Лікування хворих склеродермією проводять індивідуально, комплексно, з урахуванням етіологічних і патогенетичних моментів. В даний час розроблені методичні рекомендації лікування склеродермії, які передбачають медикаментозне, фізіотерапевтичне та санаторно-курортне лікування.
Враховуючи всю серйозність даного захворювання, ми у своїй практичній діяльності лікували хворих склеродермією за загальноприйнятими схемами з урахуванням індивідуальних особливостей організму. Поряд з медикаментами застосовували фітотерапію.
Лікарські рослинні препарати хворим призначали, з огляду на етіологію та патогенез захворювання. В комплексне лікування включали лікарські рослини, що володіють загально зміцнюючи, протизапальною, що підвищує реактивність організму, адаптогенними дією, вітаміни, рослини, що нормалізують функцію кори надниркових залоз, що містять препарати кремнію, кортікостероідоподобние речовини.
Як загально зміцнюючи, адаптогенний, що підвищують реактивність організму лікарських рослин призначали спиртовий екстракт елеутерококу колючого, настоянки женьшеню, заманихи, відвари трави звіробою, суниці лісової, свіжий або консервований сік алое, настій буквиці лікарської.
За нашими спостереженнями, відвар вівса посівного на молоці надає дуже хороший ефект у комплексному лікуванні склеродермії.
З метою нормалізації функції кори надниркових залоз рекомендували з самого початку квіти бузини чорної, траву череди, листя і свіжий сік чорної смородини, вахту трилистий - все у вигляді настою (спосіб застосування та дози зазначені при описі кожної рослини).
В комплексне лікування періодично включали рослинні кортікостероідоподобние речовини у вигляді настою кореня солодки, рослини та харчові продукти, що містять препарати калію, зокрема настій ниркового чаю, м'якоть гарбуза звичайної, родзинки, курагу, компоти з сухофруктів, печені яблука, картопля. У їжу широко рекомендували щодня салати з рослинними оліями. Останні містять вітаміни Е і F.
Лікування хворих вогнищевою склеродермією проводили на тлі вітамінів (настій шипшини). У лікування хворих склеродермією включали рослинні препарати, що містять кремній, тому що останній, за даними А. І. Войнар (1976), бере участь у формуванні сполучної тканини. Це настій трави хвоща польового, настій і відвар кореневища пирію повзучого, настій трави реп’яшка звичайного, відвар кореня цикорію, настій і відвар трави медунки лікарської, настій трави астрагалу шерстістоцветкового.
Зовнішньо при вогнищевою склеродермії гарний лікувальний ефект робили аплікації з соком ягід суниці, калини, журавлини, гранату. Для кращого проникнення останні змішували з 100% ДМСО у співвідношенні 2:1. Прискорювало зворотний розвиток патологічного кожного процесу при склеродермії зовнішнє застосування мазі з коренем живокосту лікарського.