23:43 ВАЛЕРІАНА ЛІКАРСЬКА — Valeriana officinalis L. |
ВАЛЕРІАНА ЛІКАРСЬКА — Valeriana officinalis L. Сімейство валеріанові — Valerianaceae Багаторічна трав'яниста рослина з коротким товстим кореневищем, від якого відходить множинне тонке коріння. Стебло заввишки 1,5—2 м, прямостоячий, порожнистий, бороздчатий, розгалужений вгорі. Листя супротивне, непарноперісторассеченниє з декількома крупнозубчатимі яйцевидний-ланцетовими листочками. Квітки блідо-фіолетові або блідо-рожеві, дрібні, зібрані в крупне щитковидне або волотисте суцвіття у вигляді напівпарасольок. Плід має вид летючих сім'янок. Квітне в червні-серпні. Росте по всій території колишнього СРСР, окрім Крайньої Півночі, по берегах річок, між чагарниками, на вологих лугах як дикоросла рослина і широко культивується. Використовують кореневище з корінням.
Хімічний склад: ефірне масло, що складається з валеріано-борнеолового ефіру ізовалеріянової кислоти, мертінола, борнеола, камфена, терпінеола, пінела, сеськвітерпенов, борнеолових ефірів оцетовою, масляною, мурашкою кислот, лімонена; алкалоїди хатінін, валерін, цукру, дубильні речовини і валепотріати. Дія: в основному седатівноє, хоча Попів А. П. (1968) відзначає ще і жовчогінне, глистогінне, вітрогонне. У дерматології застосовують при екземі, нейродерміті, шкірному свербінні, почесухах, кропив'янці, псоріазі в основному як седатівноє засіб. Спосіб застосування: при алергічних дерматозах краще користуватися настоєм (6—20 г кореня на 180—200 мл води — по 1 столовій ложці 3—4 рази на день), чим спиртною настоянкою; при інших захворюваннях можна призначати спиртну настоянку (по 20—30 крапель 3— 4 рази на день) або екстракт густою в пігулках (по 0,02—0,01 г на прийом). Тривало препарати валеріани рекомендувати не слід, оскільки можуть виникнути функціональні порушення діяльності травної системи. Зовнішньо настій кореня валеріани або спиртну настоянку застосовують для ванн при дерматозах, що зудять, псоріазі. |
|
|